зривник

1. (спец.) Пристрій або механізм, призначений для здійснення зриву, раптового від’єднання або зупинки чогось; деталь, що забезпечує аварійне відключення.

2. (перен., рідко) Той, хто навмисно схиляє до порушення норм, правил або відмови від чогось; той, хто провокує зрив (наприклад, плану, угоди).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |