1. (про рослини) Швидко рости, витягуватися вгору, набиратися сили; підніматися, зростати.
2. (переносно) З’являтися, виникати (переважно про щось високе або велике).
зринати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Не смій мені зринати три ночі місячні поверх води! З якого часу тут русалки стали невільницями в озері?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
— тодi‑то й стало зринати — промельком, скидом, вихопиться й спорсне — вiдчуття якоїсь наскрiзної вiдкритостi‑всiм‑вiтрам: на добре чи на зле? Розумом запевняла себе, зцiпивши зуби: хай хоч гiрше, аби iнше!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 3:
Не смiй менi зринати три ночi мiсячнi поверх води! Р у с а л к а (пручаючись) З якого часу тут русалки стали невiльницями в озерi? Я – вiльна! Я вiльна, як вода! В о д я н и к В моїй обладi вода повинна знати береги. Iди на дно! Р у с а л к а Не хочу! В о д я н и к А, не хочеш? Вiддай сюди вiнець перловий! Р у с а л к а Нi!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Частина мови: дієслово () |