1. Такий, що має зір, здатність бачити; протилежне до сліпий.
2. Переносно: такий, що правильно розуміє сутність явищ, подій; проникливий, прозорливий.
зрячий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Якщо ж ти вдома сліп ий, а на людях зрячий, то знай притчу: “Лікарю, сам спершу зцілися!” Не твоє те, а чуже око, що не тобі служить.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикметник () |