1. Властивість за значенням прикметника “зрівноважений”; стан рівноваги, збалансованості, стійкості, відсутності різких коливань або переваг у фізичній, психічній, емоційній або функціональній сфері.
2. У техніці, фізиці — стан системи, коли діючі на неї сили або фактори врівноважують один одного, забезпечуючи стабільність і відсутність змін у часі.
3. У психології — гармонійний, стійкий характер, спокійний і врівноважений темперамент, здатність зберігати самовладання та об’єктивність у різних ситуаціях.