зрівноваженість

[zriʋnoʋɑʒɛnistʲ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. (Психологія) –

    Властивість за значенням прикметника “зрівноважений”; стан рівноваги, збалансованості, стійкості, відсутності різких коливань або переваг у фізичній, психічній, емоційній або функціональній сфері.

  2. (Фізика) –

    У техніці, фізиці — стан системи, коли діючі на неї сили або фактори врівноважують один одного, забезпечуючи стабільність і відсутність змін у часі.

  3. (Психологія) –

    У психології — гармонійний, стійкий характер, спокійний і врівноважений темперамент, здатність зберігати самовладання та об’єктивність у різних ситуаціях.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. зрівноваженість, р. зрівноваженості, д. зрівноваженості, з. зрівноваженість, о. зрівноваженістю, м. зрівноваженості, к. зрівноваженосте

Більше записів