Значення
- (Психологія) –
Властивість за значенням прикметника “зрівноважений”; стан рівноваги, збалансованості, стійкості, відсутності різких коливань або переваг у фізичній, психічній, емоційній або функціональній сфері.
- (Фізика) –
У техніці, фізиці — стан системи, коли діючі на неї сили або фактори врівноважують один одного, забезпечуючи стабільність і відсутність змін у часі.
- (Психологія) –
У психології — гармонійний, стійкий характер, спокійний і врівноважений темперамент, здатність зберігати самовладання та об’єктивність у різних ситуаціях.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. зрівноваженість, р. зрівноваженості, д. зрівноваженості, з. зрівноваженість, о. зрівноваженістю, м. зрівноваженості, к. зрівноваженосте