1. Жінка, яка вчинила зраду, порушила вірність кому-небудь або чому-небудь; жіночий рід до іменника “зрадник”.
2. Переносно: та, що не виправдала сподівань, обманула довір’я (наприклад, про явище, предмет).
зрадниця
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ти зрадниця! Єлена (кида папірець, який розпорошивсь).
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Частина мови: іменник (однина) |