Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “зозуля”: невелика зозуля, пташеня зозулі.
2. Розмовна назва рослини з родини орхідних, яка має характерну форму квітки, що нагадує птаха; зозулині сльозки, зозульки (Dactylorhiza).
3. У техніці та побуті: розмовна назва простого механізму або деталі, що нагадує формою птаха (наприклад, вид ковадла, частина ткацького верстата, іграшка).
4. Власна назва, зокрема літературного персонажа або героя казки (наприклад, Зозулька з народних казок).
Приклад 1:
От-от зозулька маслечко сколотить, в червоні черевички убереться і людям одмірятиме літа. Вже з вирію поприлітали гості.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Дика рожа появляє нiжнi пуп’янки. З-за стовбура старої розщепленої верби, пiвусохлої, виходить , в ясно-зеленiй одежi, з розпущеними чорними з зеленим полиском косами, розправляє руки i проводить долонею по очах. Ох, як я довго спала! Л i с о в и к Довго, дочко! Вже й сон-трава перецвiтати стала. От-от зозулька маслечко сколотить, в червонi черевички убереться i людям одмiрятиме лiта. Вже з вирiю поприлiтали гостi. Он жовтими пушинками вже плавлють на чистiм плесi каченятка дикi. А хто мене збудив? Л i с о в и к Либонь, весна. Весна ще так нiколи не спiвала, як отепер. Чи то менi так снилось? знов грає [мелодiя N 5]. Нi… стiй… Ба!
— Українка Леся, “Лісова пісня”