зовучий
[zoʋut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:З
Значення
- (Лінгвістика) –
(Про звук, голос) Який лунає, розлягається, чутний на великій відстані; гучний, дзвінкий.
- (Лінгвістика) –
(Перен., про стиль мови, текст) Напружено-емоційний, урочистий, патетичний; сповнений внутрішньої сили.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. зовучий, р. зовучого, д. зовучому, з. зовучого, о. зовучим, м. зовучім