1. Повністю, цілком, без залишку; до кінця, до краю.
2. (У посилювальних конструкціях) Абсолютно, цілковито, у повній мірі (часто з часткою “не” для вираження заперечення).
3. (У розмовній мові) Взагалі, у принципі.
зовсім
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Що ж, — ти зовсім така, як дівчина… ба ні, хутчій як панна, бо й руки білі, і сама тоненька, і якось так убрана не по-наськи… А чом же в тебе очі не зелені? (Придивляється.)
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Щастям для себе вважаю навернення в останні роки до своєї «сродної» теми — епістолярно-мемуарної, участь у видавничій роботі, передусім у здійсненні ініційованого Валерієм Шевчуком і Романом Корогодським видавничого проекту «Українська модерна література» — оприлюднення напівзабутих, а то й зовсім невідомих скарбів українського слова і думки — знаків духовної зрілости й мистецької самобутности їх (доробок Ю. Шевельова, Ю. Луцького, С. Гординського, праці З. Ґеник-Березовської, М. Павлишина тощо). Виступи на вечорах і по радіо з осмисленням гідного місця в нашій культурі своїх колеґ і друзів шістдесятників, — то моя лепта у правдиву — всупереч як тенденціям славослов’я, так і намаганню заперечити значення цього феномену — освітлену зсередини картину духовного життя і культурного самовизначення України другої половини XX ст.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 3:
Зменшується, а то й зовсім зникає «цитування» фольклорних кліше — натомість глибинне переосмислення, нова якість, інтеграція в сучасний культурний простір. У сучасних концепціях розвитку новітньої української літературної класики кінця XIX — початку XX ст.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: прислівник () |