Словник Української Мови
Буква
1. (астрономія) Невелика планета Сонячної системи, що обертається навколо Сонця між орбітами Марса та Юпітера; астероїд.
2. (заст., поет.) Той, хто народився під впливом певної зорі; часто вживається в значенні: улюблений, обранець долі.
3. (заст., рел.) Віруючий, який поклоняється зорям як божествам; зоряник.
Приклад 1:
І вже кілька ти ся ч ро ків тому бу ло відомо, що Місяц ь рухаєтьс я зорян им не бом у тому ж напрямку, що й Сонце, — проти обертання небесної сфери, але швидше за нього. Було також відомо , що висота Місяця над обрієм під час перетину ним меридіана змінюється в п р о д о в ж р о к у, і щ о р у х а є т ь с я в і н с е р е д з і р п о в е л и к о м у к о л у, н а х и л е н о м у д о е к л і п т и к и п і д ку т о м м а й ж е 6 °.
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”