золя

1. (літературознавство) Віршований розмір, який передбачає чергування шестистопного ямба з чотиристопним, що утворює ритмічну паузу (цезуру) після третьої стопи; характерний для французької поезії та використовувався деякими українськими поетами.

2. (історична особа) Еміль Золя (1840–1902) — видатний французький письменник-реаліст, публіцист, один з найвідоміших представників натуралізму в літературі, автор циклу романів «Ругон-Маккари» та відкритого листа «Я звинувачую» у справі Дрейфуса.

Приклади вживання

Приклад 1:
Пізніше до цього жанру, крім Шевченка, зверталися Байрон («Каїн»), Золя («Віолен»), Гамсун («Містерії»), Панас Мирний («Спокуса») та інші. [292] Суботів — родовий маєток Хмельницьких (нині село Чигиринського р-ну Черкаської обл.).
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”

Частина мови: t.d. () |