золотник

1. Старовинна російська одиниця вимірювання маси, що дорівнює приблизно 4,266 грама; застосовувалася до введення метричної системи.

2. Деталь у вигляді стрижня з клапаном у парових машинах, насосах та інших поршневих механізмах, яка призначена для перерозподілу потоків рідини або пари.

3. У техніці — центральна частина деяких типів регуляторів швидкості (наприклад, у годинникових механізмах), що має форму важків на спицях, які відхиляючись від центру під дією відцентрової сили, регулюють хід.

4. Застаріла назва пробірного каменя — кременистого сланцю, на якому за рискою, що залишається від спробного зразка золота чи срібла, визначають їх пробу.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |