1. (від “з-віддалік”) — з відстані, здалеку, здалека; переважно вживається в західних діалектах української мови.
2. (переносно) — не беручи безпосередньої участі, спостерігаючи збоку, із зовнішньої позиції.
зоддалік
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Справді, на них зоддалік летіла жива хмара. Й тут осавул приклав руку до чола, сказав: “Тарпани”.
— Франко Іван, “Мойсей”
Частина мови: прислівник () |