1. (від дієслова “зобижати”) у стані образи, з почуттям глибокої образу або приниження; ображено.
2. (перен., розм.) у стані пригніченості, засмучено, понуро.
зобижено
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— сказав енергічно Воздвиженський, которого національне чуття було трохи зобижено. — Святий ваш Київ, святий Єрусалим, а наша Москва ще святіша.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: прислівник () |