зобов'язуваний
[zoboʋ'jɑzuʋɑnɪj] Прикметник
Буква:З
Значення
- (Юриспруденція) –
Той, кого можна зобов’язати до чогось; такий, що може бути покладений як обов’язок.
- (Юриспруденція) –
У праві: суб’єкт, на якого покладено певне зобов’язання на користь іншої сторони (зобов’язувача); той, хто має виконати певну дію (надати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від неї.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. зобов'язуваний, р. зобов'язуваного, д. зобов'язуваному, з. зобов'язуваного, о. зобов'язуваним, м. зобов'язуванім