зобов’язуваний

1. Той, кого можна зобов’язати до чогось; такий, що може бути покладений як обов’язок.

2. У праві: суб’єкт, на якого покладено певне зобов’язання на користь іншої сторони (зобов’язувача); той, хто має виконати певну дію (надати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від неї.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |