Словник Української Мови
Буква
1. Який зазнав знищення, повного руйнування або розорення; зруйнований, знищени.
2. Який перебуває у стані повного виснаження, втративши сили або енергію; знесилений, змучений.
3. Який зазнав повного розгрому, розбитий (про армію, військо тощо).
4. Який винищений, викорінений (про щось абстрактне, наприклад, про почуття, явище).
Приклад 1:
і стосується напівнавіженого алхіміка та планетника Георгія Цетрини (саме так, через «е», писалося тоді це прізвище), віри грецької, згодом аріянської, вихованця Больоньїта Падуї, котрий на п’ятдесят першому році життя був люто знищений трьома опришками, що вимагали від нього царської горілки, а саме: занурений у чан з розчином сірчаного квасу при виході з власної ж печери-лабораторії. Адин батько, Гермоґен Цитрина, утік з дому ще в ранньому дитинстві, незадовго перед вибухом другої світової війни.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”