Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що перестав існувати, бути присутнім або доступним для сприйняття; такий, що пропав безвісти.
2. (У біології, палеонтології) Такий, що повністю вимер, перестав існувати як вид або таксон.
3. (Переносно) Такий, що втратив свої характерні риси, якості або перестав проявлятися.
Приклад 1:
І здавалось, той зниклий шлях, з’єднавшись із небом у безмежній рівнині, другою галуззю вертався знову до села, несучи йому ввібраний простір. А третій шлях, скотившись до річки, брав до села свіжину Дніпра.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”