1. Позбавлення індивідуальних рис, уніфікація, приведення до однакового, безликого виду; процес, коли щось втрачає свої особливі, характерні ознаки.
2. У філософії та психології — стан втрати особистісної цілісності, відчуття відчуження від власних думок, емоцій або дій, що супроводжується відчуттям нереальності себе або навколишнього світу.
3. У літературознавстві та мистецтві — художній прийом або стильова риса, що полягає в усуненні індивідуального, суб’єктивного начала, зображенні явищ у відстороненому, об’єктивізованому вигляді.
4. У праві та бюрократичній практиці — розгляд людини не як конкретної особистості, а як безособового представника певної категорії, номера або функції.