знаряддя

1. Пристрій, інструмент або прилад, що використовується для ручної обробки матеріалів, виконання певних робіт у ремеслах, сільському господарстві, побуті тощо.

2. Технічний пристрій, механізм або машина, призначені для виконання певних виробничих, будівельних або інших операцій.

3. Переносно: засіб, спосіб, який використовується для досягнення якоїсь мети, часто з негативним відтінком (інструмент маніпуляцій, впливу).

4. У лінгвістиці: службова мовна одиниця (наприклад, прийменник, сполучник), що виражає відношення між словами.

Приклади вживання

Приклад 1:
Та хіба можна як знаряддя для таких не вельми достойних справ використовувати дитину?! До якого б юридичного викруту не вдалися ті, що відповідають за цей злочин, я певна: це протизаконно і перед лицем права і з огляду на елементарні засади людської моралі, на яких стоїть цивілізоване суспільство.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
(культура Джемдет- Наср) у побут увійшли мідні та бронзові знаряддя праці, будувалися храми, велися масштабні фортифікаційні роботи, стала звичним явищем організація воєнних походів, ускладнилися соціальні відносини. Все ж добою появи шумерської цивілізації стала перша половина III тис,— Ранньодинастичний період.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Приклад 3:
t витесав ти тут гріб і сотворив собі на висоті гріб… Це нині господь Саваоф скине, і зітре мужа, і відбере знаряддя твоє і вінець твій славний, і кине тебе у країну велику й безмірну, і там помреш…” Нещасний книжник! Читав пророків, шукав людину, та натрапив на мерця й сам з ‘ним 308 пропав.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |