1. (від «нарошне») Навмисно, умисно, з попереднім наміром; спеціально.
2. (заст.) З особливим старанням, ретельно, докладно.
знарошне
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
То я їх чистив таким мазьом… знарошне таким мазьом, щоб швидко рвались. Контрреволюційним мазьом… Слідчий — кулак з довбню, голова з горіх, вчорашній футболіст, ударно покликаний в «органи» (Карапетьян показує образно, який саме кулак, а яка голова в того футболіста-слідчого) — тріумфує.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
Се вiн знарошне їх налякав, щоб вони припросили його проводити їх i щоб не царамонилися з ним iти. Ось як iдуть, i Василь їх попереджа — звiсно вже, молодецька походка проти дiвчачої — та й пiджида їх; от Маруся збиралася, як би то з ним заговорити, а далi й каже: — Бачите, як ми тихенько йдемо i ви нас пiджидаєте.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Ось вона, догнавши його, сказала: — Я знарошне, буцiмто забула у тебе синiй камiнець, щоб тобi нишком сказати: приходь сьогоднi на озера, що у нашому бору, я там буду; то ще поговоримо. Пусти ж, не заньмай мене, щоб Олена не догадалась.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: прислівник () |