1. (лінгв.) Зміна звуків мови, при якій один звук перетворюється на інший під впливом сусідніх звуків або певних граматичних умов; одна з основних фонетичних закономірностей розвитку мови.
2. (мат.) Властивість функції, виразу або ряду змінювати свій знак (з плюса на мінус або навпаки) при зміні аргументу або в різних інтервалах.