1. Особа, з якою хтось знайомий, має знайомство; та, що належить до кола знайомих.
2. Уживається як звертання до людини, з якою спілкуються неформально, але чиє ім’я не називають або не пам’ятають.
знакомий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Пiд коморою знакомий Наумовi маляр малює труну — та що за славна була! Дубовi дошки, та товстi, та сухi, як залiзо, та й зроблено чисто, як столярна; бо й теслi, що її робили, жалкуючи об Марусi i люблячи Наума, вiд щирого серця її робили.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
«Та то він бреше!» — прошепотів на вухо Зіберові і С. Подолинському один січовик, котрий раніше вже був знакомий з одним з моїх приятелів, що був у Відні зі мною, і котрий бував за чічероне киянам у Відні. «Та то він бреше!
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”
Приклад 3:
— Сьогоднi з тих країв був знакомий чоловiк. Стукач живий.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Частина мови: іменник () |