знахор

[znɑxor] Іменник

Буква:З

Значення

  1. (Медицина) –

    Людина, яка за народними повір’ями має надприродні здібності та лікує хвороби за допомогою заговорів, таємних знань, магічних дій і засобів народної медицини; чаклун, ворожбит.

  2. (Лінгвістика) –

    Переносно: той, хто робить щось дуже вправно, майстерно; знавець, майстер свого діла (часто іронічно).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. знахор, р. знахору, д. знахорові, з. знахор, о. знахором, м. знахорі, к. знахоре

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів