знахор

1. Людина, яка за народними повір’ями має надприродні здібності та лікує хвороби за допомогою заговорів, таємних знань, магічних дій і засобів народної медицини; чаклун, ворожбит.

2. Переносно: той, хто робить щось дуже вправно, майстерно; знавець, майстер свого діла (часто іронічно).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |