знадіб

Приклад 1:
ÎÑÌÈÑËÅÍÍß ÁÅÇÍÀIJ¯ ~ нас водять блудоводи через ліси та води з одної згадки в іншу щоб ми на шлях не вийшли гатімо головою об стіни стіни стіни підуть від нас на волю заперті в стінах тіні колує згадок тічня ні стежки ні знадіб’я одна самотність вічність а дві се безнадія ~ впала завіса стіни відкрилися соти поверхів сотні вертепів і в кожному лицедійство крісел диванів шаф телевізорів ламп холодильників книжок варення килимів колисок тіней вроїлося речам у голові тільки допусти їх до кону один лиш маятник сковороди черкнув амплітуду скону Коронування опудала 145~7. ÎÑÌÈÑËÅÍÍß ÏÐÎÃÐÈ ~ довечоріє день і світ — і ми довечорієм звісно сей день був наш і світ був свій що тепер з днем і що зі світом руками линеш мов крильми та понад себе ти не зможеш не руш фіранки а то б ми таке уздріли що крий Боже вертаймося у світ старий вертаймося у себе знову се програ програш бо всі гри не варті навіть слова ~ це зух а не голубе авто от і покірне міське телятко добрикалося розпанахане черево на власнім вогні попечене на передмісті зупинене стежею як шпилькою метелик прохромлене пікою бука колом одним ворушить тепер воно пам’ятник відчайдушності монумент металізму чигає з хижих кущів ненажерна гієна ржі І.Калинець.Пробуджена муза ~146 8.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”