Значення
- (Геологія) –
(діал.) Місце, де щось можна знайти, джерело чогось; знахідка, родовище.
- (Психологія) –
(перен., рідк.) Внутрішній потенціал, джерело сил, здібностей або талантів людини.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. знадіб, р. знадобу, д. знадобові, з. знадіб, о. знадобом, м. знадобі, к. знадобе
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘знадіб’ походить від праслов’янського кореня, пов’язаного зі ‘знати’ та ‘дібати’ (діставати, знаходити). Воно означає ‘приладдя, інструмент, засіб’. Споріднені слова: ‘знадоба’ (потреба, користь), ‘знадобитися’ (стати в пригоді). Етимологічно пов’язане з дієсловом ‘дістати’ та іменником ‘надібок’ (знахідка).