Словник Української Мови
Буква
1. Властивість об’єкта, явища або дії бути важливим, мати сенс, вагу або вплив; важливість, смисл.
2. Зміст, сутність чогось, що розуміється або сприймається; сенс, змістовна сторона.
3. У логіці та семіотиці: зміст поняття, який виражає сукупність істотних ознак предмета або класу предметів; сенс, який несе знак (символ, слово).
Приклад 1:
Причому слово «три» за термінологією мешканців цієї частини планети має подвійне значіння: крім звичайного протиставлення до слова «цей», воно ще має окремий зміст — спеціально наголошуване це слово має означати «той!», тобто особливий, унікальний, непередбачений і неперевершений. Та, мабуть, обидва нюанси цього слова тут будуть до речі.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
Розумний такий, діловитий нарід і так мало надає значіння дуже поважній справі. 2/VIII — 42 р. Не щоденник у мене, а якийсь базарний кошик.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
Приклад 3:
Оригінальний, досить затишний, не позбавлений свого позитивного значіння і можливий хіба що тільки у українців клуб, — мовляв, посидіти вечерком на сусідській призьбі чи на дубках. 6/IV — 44 р. А Джулиби нема й речей нема.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”