1. Швидко закрити й відкрити очі, кліпнути, моргнути.
2. Перен., розм. Зникнути, пропасти дуже швидко, миттєво.
змигнути
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Білу Церкву він прибрав до козацьких рук, та не встигла й оком змигнути: тікала шляхта і ксьондзи з Білої в одних підштаниках… — Тепер, мабуть, Януш Острозький тіпає собі чуба, що колись зачепив Косинського у Рокитному? — спитав Кирило.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Приклад 2:
Андрiй не може змигнути, йому моторошно. Хома мовчить, та Андрiй чує, що смiх клекоче в Хомi, мов вода в казанi.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: дієслово () |