Словник Української Мови
Буква
1. Покласти муруючи, звести з цегли, каменю тощо, споруджуючи стіни, огорожу або іншу конструкцію.
2. Перен. Замурувати, закласти отвір, вхід цеглою, камінням, будівельним матеріалом, роблячи непрохідним.
3. Розм. Щільно, міцно обложити, оточити когось, щось, створивши непрохідну перешкоду.
Приклад 1:
Наказав змурувати в Києві церкву Святого Спаса з великого каменя, а на тому місці, де ідол Перун був перед тим вшановуваний, – церкву Святого Василія в ім’я своє, яке йому було дано у Святому Хрещенні. І також інших церков дуже багато, особливо в тих місцях, де перед тим різні ідоли стояли, наказав набуду- вати коштом великим, – одні з цегли і каменя, а інші з дерева.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”