Словник Української Мови
Буква
1. (від дієслова “змутити”) У спосіб, що виражає збентеження, сум’яття, хвилювання або внутрішній розлад; збентежено, схвильовано.
2. (від дієслова “змутити”) У спосіб, що виражає порушення спокою, ясності (наприклад, думок, почуттів); неспокійно, неясно.
Приклад 1:
Вона навіть якась беззахисна в цьому своєму здивовано-змучено-му запитанні. Якщо говорити високими словами, то пісня для неї – такий же самий священний олтар, як і любов.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”