Значення
- (Юриспруденція) –
Учасник змови, таємної угоди проти когось або чогось, зокрема проти державної влади.
- (Юриспруденція) –
(заст.) Той, хто разом з іншими укладає угоду, договір; контрагент.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. змовник, р. змовника, д. змовникові, з. змовника, о. змовником, м. змовникові, к. змовнику