1. Людина, яка має злий характер, схильна до злості, гніву; злюща, злісна особа.
2. (переносне значення) Про тварину, що відрізняється злим, агресивним норовом.
злюка
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Отой, непосидючий найменший… (тут вона хоробро ткнула пальцем просто в Костянтинове обличчя) мучив мене своїми невпинними пустотами… Оцей, тихий середущий — ну, правда, він найкращий з-поміж трьох… От хіба що потайки він стругав цілий день якесь цурупалля та заскаблював і різав собі пальці; я йому тільки те й знала, що перев’язувати рани… Але отой, найстарший… отой злюка!.. (вона зробила паузу і крізь окуляри дивилась на свого сусіду, Володимира, повернувши ввесь свій корпус до нього) раз у раз лупцював своїх братів та скуб їх.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |