Приклад 1:
А що вже казати про урочисту містерію злиття Бії і Катуні… Пробула я в Маймі недовго, треба було вертати додому: моя дочка чекала дитину. Іван проводжав мене до автобуса.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
— катапультуватися в вiбрую‑чу вогнистими контурами чорноту, якiй нема нi ймення, нi мiри, на цьому стоять усi поганськi культи, то тiльки християнство списало це злиття за вiдомством Чорнобога, замурувавши людинi всi виходи з себе, окрiм єдиного — через верх, але для нашої доби, хоч по сутi й пост‑християнської, уже вiдрiзано шлях до повороту назад, в оргiастичне свято вселенької єдностi: ми, кожен зосiбна, безнадiйно зараженi проклятою свiдомi‑стю ваготи й ущiльненостi власного “я”, i тому переможно чистий, голосний i високий музичний тон вимкнувся й згас у моєму тiлi одразу ж, як тiльки той, справа, — заговорив: десь через зупинку обiзвався, з диким акцентом, спитав, що я читаю: вчуся, чи як?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 3:
— не обмани: Не осунься з‑пiд стiп сухостоєм, В мить на гранi жаского злиття З твоїм сяйвом — не стань пустотою: Трухлим духом сипкого смiття (Як заманка, личкована чортом Нiби скарб…) I у пеклi, на днi, Буде жовто згоряти нiщота Моїх нидом звакованих днiв. Кожну кару прийму, як розраду, — Тiльки, сили небеснi, не це: Ощадiть од Вкраїнського Аду — Мусового томлiння живцем Без надiї, без дiї,без часу, В порожнечi, на безвiсти — там, Де ще прiють по сотнях нещасних Рештки того, що мало б — життям, Стрепенувшись, рвонутись зi шкiри, Здерши в кров її з стiп i долонь, — Як стратенча душа з‑пiд сокири — На безсмертний, летючий вогонь”, — отаке я писала, допросилася називається, теж знайшовся — Данте в спiдницi!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
