злучання

1. Дія за значенням дієслова «злучати»; об’єднання, поєднання окремих частин, елементів у єдине ціле.

2. Місце, де з’єднуються, стикаються різні об’єкти (наприклад, залізничні колії, річки, дороги).

3. (залізничне) Колійний розвиток станції, призначений для з’єднання, перетину або обгону поїздів; стрілочний перевід.

4. (технічне) Пристрій або вузол для механічного кріплення та з’єднання деталей, вузлів, елементів конструкції.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |