зложити

1. Поєднати, з’єднати окремі частини в одне ціле; скласти разом.

2. Покласти одне на одне в певному порядку; нагромадити.

3. Створити, сформувати щось із окремих елементів (про вірш, пісню, музичний твір тощо).

4. Зменшити обсяг, розмір чогось шляхом згинання, складання частин; скласти.

5. (розм.) Покласти, помістити кудись (часто про гроші, документи).

6. (заст.) Припинити, зупинити (дію, рух); зрікти.

Приклади вживання

Приклад 1:
По тому старшина зібралася в трапезній монастиря, аби зложити умови нової злуки з Москвою. Тут сидів московський посол Яцина і Юрась Хмельницький — пониклий, відсутній, мрійний шал від гетьманства відступив, лишилися тривоги й думки.
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: дієслово () |