Словник Української Мови
Буква
1. Схопити когось або щось, що рухається, впіймати, захопити руками чи за допомогою якихось пристосувань.
2. Отримати, зазнати якоїсь дії, впливу (часто неприємного); підхопити (хворобу, застуду тощо).
3. Помітити, спостерегти когось, виявити на місці вчинення чогось, застати зненацька.
4. У спорті та іграх — зупинити, прийняти м’яч чи шайбу, що летить, не давши йому впасти чи влучити в ціль.
5. Перен. Змусити відчути, пережити якесь почуття, стан; охопити.
Приклад 1:
А я вже віддиху зловити більш не можу і падаю, мов пень, у ями й вири гімнів. Тоді найвищий тон бере в оркестрі ранок, коли в таріль землі тарелем сонця гримне 14 квітня 1936 Перше ліричне інтермеццо Барвінкова щирість Кохай мене звичайно й просто, так, як кохають всі дівчата.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
Хто знає, може б, око моє встигло зловити образ людей, блiдих, невиразних, як з гобеленiв, всiх тих, що лишили свої обличчя в дзеркалах, свої голоси по шпарах i закамарках, форми — в м’яких волосяних матрацах меблiв, а тiнi — по стiнах. Хто знає, що робиться там, де людина не може бачити… Ну от!
— Невідомий автор, “178 Intermezzo Mikhailo Kotsiubinskii”
Приклад 3:
Дзвiнку, металеву й капризну, так що вухо ловить i не може зловити її переливiв. Може, спiває, може, смiється, а може, зайшлось вiд плачу.
— Невідомий автор, “178 Intermezzo Mikhailo Kotsiubinskii”