злодюга

1. Зменшувально-пестливе або іронічне позначення злодія, крадія; часто вживається щодо дитини або невеликого крадія, або ж із відтінком жартівливості.

2. (переносно) Про хитрого, спритного, вправного у чомусь людину; часто з відтінком захвату або жарту.

Приклади вживання

Приклад 1:
— Може, злодюга лазить, — сказав Лаврін. Кайдашиха вхопила лампу і вискочила в сіни; за нею вискочили в сіни Лаврін та Мелашка.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Частина мови: іменник (однина) |