1. Зневажлива назва злодія, розбійника або шахрая, що вказує на його справжню сутність або особливо небезпечний, підступний характер.
2. Уживається як лайливе прозивсько ато образливе звертання до людини, яка вчинила підступний, огидний вчинок.
злодіяка
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Став бурмистер їх докоряти, злодіяками, розбишаками взивати, дак і самого трохи не вбили: «Не взивай козака злодієм! Тепер,- кажуть,- минулось: се моє, а се твоє,- усе тепер обще!
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”
Частина мови: іменник (однина) |