Словник Української Мови
Буква
1. (Про різні предмети або їх частини) Щільно з’єднатися, зчепитися між собою, часто внаслідок тиску, в’язкості або дії клеючої речовини; склеїтися, злипнутися.
2. (Перен., розм.) Тісно притулитися, пригорнутися один до одного (про людей або тварин).
3. (Перен., розм.) Утворити єдине ціле, нерозривно поєднатися (про думки, явища, образи тощо).
Приклад 1:
Не хотіла зліпитися в них навіть така розмова, яка бувала проміж ними давніше, ще як Зоя вчилася російської мови в Лаговського. Бо тоді, за часів лекцій, перед очима в них лежала граматика, а в граматиці були й практичні вправи для перекладів, а у тих перекладах були всякі мудрі або дуже немудрі речення, діалоги і т.
— Тютюнник Григорій, “Вир”