златоглаво

1. Прислівник, що означає “з золотими (позолоченими) главами, банями, куполами”, вживається переважно для опису храмів, церков або інших архітектурних споруд із характерними золотими верхами.

2. У переносному, поетичному значенні — величаво, пишно, сяючи красою або величчю (часто стосовно міста, зокрема Києва).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прислівник () |