1. (про людину) Який має злагоджений, стрункий, пропорційний вигляд; статний, гарно складений.
2. (переносно, про мову, стиль тощо) Вивірений, злагоджений, гармонійний; витончений.
Словник Української Мови
Буква
1. (про людину) Який має злагоджений, стрункий, пропорційний вигляд; статний, гарно складений.
2. (переносно, про мову, стиль тощо) Вивірений, злагоджений, гармонійний; витончений.
Приклад 1:
Під горбом у фіолетовій привечірній імлі, настовбурчившись дишлами, сірів у два ряди вже зладнаний у дальшу дорогу поїзд пана Ясельського з каретою і шарабанами посередині. Випряжені на цей час коні й верблюди разом із кіньми Петрової сотні ганяли мордами пискотливих стрижиків, дрімали, стоячи по животи у Дністрі, й пили воду від пуза — хто вже як міг і хотів… Пан Ясельський давав козакам прощальну вечерю.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”