зірчастий

Приклад 1:
94 буде річка над нами текти повна попелу і тепла запорошить обличчя із зеленого скла на дні — чолом до чола… розмиються в обличчях знаки наповняться снігами рамки майбутнє тихо запитає минуле мовчки відповість… забудеться зелена глина і чашка з неї наче грім червона і тріщина неначе ластівка і ластівка — весни корона… червоний щит повернеться ребром і темрява зімкнеться — сторожа світла розбредеться… перецвіте олія у листках… мороз зірчастий вистигне на холодках… вода пронизливо у мушлю свисне багрянець нас в обійми стисне… блисне дзьоб на краю вогнища над стручками жару ми роздягнемо соняха і чорними зернами спати ляжемо… не зцілить шкло… дрімає літописець… свічник із глини висвітить число щербате наче місяць…96 спродаю інструменти… зберуться дерева в одне — на райських пташок ціна упаде… якраз тепер вихрить золотопер понад проваллям золотих дерев… клен уже зряджений і не гриміти грому у хмарі золотим дзьобом… порожні гнізда оздоблять обвалений час покинуті перли… на узбережжі не дочекаються нас… сплеснуть речі страшні і фатальні втрати сьогодні — здобутки дальні… холод розсипле знаки кришталю спиниться млин над листям опалим. загупають сині молоти тіней хащам прозорим готуючи сніг… постане громаддя із білих гір… заколядує блакитний звір, між голосами півнів засіються зерна зимових днів… 98 чую пісню про перстень на світанку загублений де лежить він тепер замулений?
— Тютюнник Григорій, “Вир”