1. Математичний термін, що позначає властивість множини, проміжку, стрічки тощо, яка є необмеженою лише в одному напрямку (наприклад, проміжок [0, +∞) або (-∞, 0]).
2. У фізиці та інженерії — характеристика об’єкта або середовища, що простягається безмежно лише в одному чи кількох вибраних напрямках, тоді як в інших є обмеженим (наприклад, напівнескінченна лінія, напівнескінченне середовище).