Значення
- (Медицина) –
Отвір у центрі райдужної оболонки ока, що регулює кількість світла, яке потрапляє на сітківку, звужуючись або розширюючись.
- (Лінгвістика) –
У переносному значенні — те, що особливо дороге, цінне, улюблене або те, що потребує пильної охорони (зазвичай у виразах на кшталт “берегти/охороняти як зіницю ока”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. зіниця, р. зіниці, д. зіниці, з. зіницю, о. зіницею, м. зіниці, к. зінице
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘зіниця’ походить від праслов’янського *zěnica, яке, ймовірно, пов’язане з дієсловом *zjati (або *zě-) — ‘зяяти, роззявляти’. Можливо, первісне значення було ‘те, що видно крізь отвір’ або ‘дивлюся, роззявивши рота’. Існує також версія, що воно походить від *zrěnica, утвореного від *zrěti — ‘бачити’, що підтверджується польським словом ‘źrenica’ (зіниця). Споріднені слова є в багатьох слов’янських мовах: російське ‘зеница’, болгарське ‘зеница’, чеське ‘zenice’, сербохорватське ‘зеница’ тощо.