зіниця

1. Отвір у центрі райдужної оболонки ока, що регулює кількість світла, яке потрапляє на сітківку, звужуючись або розширюючись.

2. У переносному значенні — те, що особливо дороге, цінне, улюблене або те, що потребує пильної охорони (зазвичай у виразах на кшталт “берегти/охороняти як зіницю ока”).

Приклади:

Приклад 1:
Цим семи очам ти єдина, Христе, зіниця, Сліпі очі, коли закрита зіниця. О, розкрий свої очі, зглянься на нього!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”