1. (лінгв.) Про приголосний звук, що утворюється шляхом повного замикання артикуляційних органів з подальшим різким їх розмиканням і виходом повітряної струмені, наприклад: [п], [б], [т], [д], [к], [ґ].
2. (військ.) Про тип боєприпасу, снаряда або пристрою, що спрацьовує (вибухає) при замиканні електричного кола, механічному контакті з ціллю або після певної затримки після влучання.