жиди

1. Застаріла назва єврейського народу, що вживалася в українській мові до середини XX століття; у сучасній мові вважається етнічно образливим, вживається переважно в історичних текстах або з негативною конотацією.

2. У релігійному контексті (переважно в історичних джерелах або фразеологізмах) — послідовники юдаїзму.

Приклади:

Приклад 1:
Жиди ж… А го­робці сиділи та кри­ча­ли: жив-жив! Щоб ото ще му­чи­ли… – Ну, те­пер же мені не по­па­дай­ся ні один жид!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Дорогою нас не раз уражало нахальство жидів, а надто одкупщиків шосейних (рогатників), котрі грубо кричали на нашого візницю і, узявши з нас гроші, не хотіли навіть підводити застави, так що наш візниця мусив злазити і робити їх роботу, причому жиди ще його й лаяли. Два рази всилу ми вдержували антисеміта X. Б., щоб не побив жидів.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”

Приклад 3:
Покупцiв не було, самi жиди й жидiвки завзято шваркотiли промiж себе. Роман пiдiйшов до одного: — Жиде, купи кожух!
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”