1. (історичне) Солдат піхоти у війську Речі Посполитої, а також у деяких інших європейських арміях у XVI–XVIII століттях.
2. (переносне, заст., часто іронічно) Військовий, солдат, службовець армії взагалі.
жовнір
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Жовнір, жовняр — солдат, військовий. Заасекурований — застрахований («їх хати були заасе-куровані від огню та грому»).
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: іменник (однина) |