ратник

1. Застаріле: воїн, боєць, учасник військових дій або ополчення.

2. У слов’янській міфології: один з двох легендарних братів-лицарів, що вважалися покровителями воїнів (разом із братом Полканом).

3. У сучасному вжитку (частіше у множині “ратники”): символічна назва захисників України, воїнів, які ведуть боротьбу за незалежність та суверенітет держави.

Приклади вживання

Приклад 1:
Зарубав двоє наших, — доповів ратник з білою перев’яззю на руці. Сухе, різьблене, палене злістю обличчя воєводи вигострилося ще дужче.
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: іменник (однина) |