1. (про людину) Втрачати спокій, душевну рівновагу через сильне хвилювання, тривогу, нетерпіння; дуже непокоїтися, нервувати.
2. (перен., розм.) Сильно прагнути чогось, палати бажанням щось зробити або чогось досягти.
Словник Української Мови
Буква
1. (про людину) Втрачати спокій, душевну рівновагу через сильне хвилювання, тривогу, нетерпіння; дуже непокоїтися, нервувати.
2. (перен., розм.) Сильно прагнути чогось, палати бажанням щось зробити або чогось досягти.
Відсутні