Словник Української Мови
Буква
1. Знищуватися вогнем, перетворюватися на попіл; повністю спалюватися.
2. Зазнавати сильного перегріву, пошкодження від високої температури (про технічні пристрої, деталі).
3. Перен. Відчувати сильне внутрішнє хвилювання, почуття сорому, розпачу, пристрасті.
4. Перен. Швидко марно витрачатися, втрачатися (про час, енергію, ресурси).
5. Медич. Уражуватися, покриватися виразками або запальними змінами (про органи, тканини тіла).
Приклад 1:
— не обмани: Не осунься з‑пiд стiп сухостоєм, В мить на гранi жаского злиття З твоїм сяйвом — не стань пустотою: Трухлим духом сипкого смiття (Як заманка, личкована чортом Нiби скарб…) I у пеклi, на днi, Буде жовто згоряти нiщота Моїх нидом звакованих днiв. Кожну кару прийму, як розраду, — Тiльки, сили небеснi, не це: Ощадiть од Вкраїнського Аду — Мусового томлiння живцем Без надiї, без дiї,без часу, В порожнечi, на безвiсти — там, Де ще прiють по сотнях нещасних Рештки того, що мало б — життям, Стрепенувшись, рвонутись зi шкiри, Здерши в кров її з стiп i долонь, — Як стратенча душа з‑пiд сокири — На безсмертний, летючий вогонь”, — отаке я писала, допросилася називається, теж знайшовся — Данте в спiдницi!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”