1. (у множині) Вузькі смуги землі, що залишаються неорані між сусідніми ділянками при зяблевій оранці; межі.
2. (у множині, діал.) Смуги, які зорані при повороті плуга на кінці поля.
3. (у множині, діал.) Край поля, що примикає до межі.
Словник Української Мови
Буква
1. (у множині) Вузькі смуги землі, що залишаються неорані між сусідніми ділянками при зяблевій оранці; межі.
2. (у множині, діал.) Смуги, які зорані при повороті плуга на кінці поля.
3. (у множині, діал.) Край поля, що примикає до межі.
Відсутні