Значення
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. жолудь, р. жолудя, д. жолудеві, з. жолудя, о. жолудем, м. жолудеві, к. жолудю
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘жолудь’ походить з праслов’янської мови (прасл. *želǫdь). Його походження не зовсім ясне, але існує кілька версій. Можливо, воно споріднене з литовським skilándis («сичуг»), грецьким cholades («кишки, нутрощі»), або з давньоверхньонімецьким kela («горло»), сучасною німецькою Kehle, латинською gula («горло»), давньоіндійською jaluka («п’явка»), перською zelũ, zălu (те саме), давньоірландською gelim («поглинаю, пожираю»). Менш вірогідні зближення зі словом ‘жолудь’ (як у Брюкнера), давньоанглійським glitrian («ковтати»), готським kilkei («утроба матері»). Також існує зоологічний термін ‘жолудянка’ (морський жолудь, балянус), назва якого походить від схожості форми тіла молюска з жолудем; можливо, це калька з латинського balanus («жолудь»).