Словник Української Мови
Буква
1. Давати свою згоду на щось, погоджуватися з чим-небудь, визнавати щось правильним або прийнятним.
2. Погоджуватися виконати якусь дію, брати на себе зобов’язання, обіцяти щось зробити.
3. Бути схильним до чогось, мати нахил, пристрасть до чого-небудь (заст., рідко).
Приклад 1:
Давніше я не хотів був згоджуватися з Володимиром Ростиславовичем, коли він казав, що нащадки тисячолітньої культурної нації серед усяких несприятливих обставин, серед повного занепаду, задержують у своїй крові дещо таке, що їх одрізняе вигідно й аристократично од простих варварів… Я сперечався був проти цього, а отже, потроху я з практики несвідомо прийшов до такого самого пересвідчення… Скільки поетичних вражень викликають собою ті греки!.. І їхня мова, хоч і змінилася вже супроти класичної старовини, завжди ще нагадує антично-еллінську… і їхні рухи дуже часто страх які антично пластичні, еллінські!..
— Тютюнник Григорій, “Вир”